Косу заплітала, сумна молодиця,
Для чого й не знати, дивний сон, все сниться,
Бреде по полю, де гляне, хрести й ями,
Напевно, то біда, що ж буде із нами?
Ой Боженьку, Боже, нехай там на фронті,
Мій милий, виживе. В вишитій сорочці,
На щастя оберіг має, проводжала,
Йому, в той день журливий, подарувала.
Гроза, загриміла, світить блискавиця,
Як там, ти мій любий? В думках молодиця,
Й синок копошиться, чомусь сну немає,
Все нині, до вікна, думає, страждає.
Трима фото в руці, погляд до ікони,
Прошу, Матір Божа, щоб війни ніколи,
Народи не бачили, щоб й не вбивали,
Та діти в радості й щасті підростали!
Зненацька вітер, гучно гепнувсь об шибку,
Здалось, хтось до хати, то приніс ознаку,
З рук фото, упало, струсилась бідненька,
Зі стрАхом до сина, - Кровинка рідненька,
Лиха година, ой, то ж на що чекати?
Та мати раптово, заходить до хати.
Спустилась до землі, голова крутилась,
І слова, не сказала, лиш просльозилась,
Скорбота у очах, лице сіро – чорне,
Уже й до онука, в розпачі пригорне.
Ой дИтятко моє, як нам жити далі?
Страх, відчай, як хвиля, замовкла в печалі.
А потім зненацька, телефоном тиче,
Ось щойно сказали і тебе хтось кличе,
Слова - ніж у серце, аж в очах стемніло,
А здалеку чути, десь птахи летіти.
Так гучно кричали, між зірок в тумані,
Ятрив, душу розпач, чом сни не в оманні,
І троє,обнявшись, до вікна подались,
Мабуть, краще б було, щоб сни не збувались
09.08.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2018
автор: Ніна Незламна