Забудь

Забудь,  що  в  нас  колись  було,
Не  згадуй,  це  вже  не  вернеться,
І  не  тобі,  пробач,  уже  давно
Схвильовано  моє  сердечко  б’ється.

Я  не  люблю  тебе  й  ніколи  не  любила,
Пробач,  що  протилежне  я  казала,
До  тебе  звикла,  тільки  як  до  друга
Про  інше  і  не  мрій,  у  планах  я  не  мала.

Ти  був  розвагою  черговою  для  мене,
Але  раніше,  це  я  не  могла  сказати,
Тебе  жаліла  я  ,  хоча  і  не  любила,
А  ти  вже  звик  любить,  і  все  мені  прощати.

Я  звинувачую  себе  у  тому,
Що  я  тебе  в  коханої  забрала,
Хоча  ти  був  моїм,  та  не  до  тебе,
Думками  я  і  мріями  літала.

До  того  –  що  йому  я  не  потрібна,
До  того  –  що  мене  вже  не  згадає,
До  того  –  що    поранив  моє  серце,
Та  не  кохав  і  більш  не  покохає.

Та  мабуть,  буде  краще  для  всіх  нас,
Якщо  розійдемося  ми  з  тобою.
Бо  ти  вернешся  до  коханої  своєї,
А  я  сама,  якось,  сама  собою.

Я  буду  довго  мучитись,  страждати,
Від  тих  гріхів,  які  я  начинила.
За  те,  що  щиро  ти  мене  кохав,
А  я  тебе  -  ніколи  не  любила.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч