П’яніє літо на високих пижмах,
Зчароване красою диких руж,
Травиця не така під осінь пишна,
Сивіють полини густі довкруж.
Впізнати важко стало конюшину,
Бо ж позбулася свіжої краси.
Розчервонілись ягоди шипшини,
І овесець підріс, заколосивсь.
О, скільки ж дива серпень нам дарує,
І поміж ними диво є із див,
Коли він зодягає сиву збрую
На марево й пускає до води.
25.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805859
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.09.2018
автор: Ганна Верес