вогонь проходить крізь мене -
тонку листву
і я займаюся з невимовно палкою силою
в мені вибухають всі
надто відверті рани
чи можна зобачене якось спинити знов?
в місця, де досі
цвіли каштани,
швидкими кроками заходить осінь
а їжаки, що впали
долілиць,
в думках скрутились
в тугий калач
лелеки крилами б'ють
в чоло
на ньому осідають
сивинки часу
й хвостом пернатим, що в вирій повернутий
плещуть по щоках
часу не гай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805853
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.09.2018
автор: Троянда Пустелі