Тут соколи лоскочуть синє небо
І очерет співає про любов.
Щоночі бродить солов’їний щебет,
У золоті осінніх хоругов.
Ось Лесин ясен нахиливсь до замку,
Бруківка знову вимита дощем.
Густий туман тримається за брамку,
Накривши схили охровим плащем.
Легеню наш – історіє Волині,
До тебе ми приходим знов і знов.
Мовчазний Стиру, луки твої сині,
У жилах наших розганяють кров…
Замкова площа завжди повна люду,
Де Любарт із молитви постає…
Здається линуть дзвони звідусюди,
Немов причастя замок роздає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805569
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2018
автор: Віталій Назарук