[i](Із циклу „Запах моря“)
[/i]
Осінній ніби влітку теплий вечір,
співає пісню лагідно прибій…
Із рушником, накинутим на плечі,
іду я берегом у царство власних мрій.
З-за хмари усмішкою сонце визирає,
бентежить душу, манить у блакить.
Ласкаве море шумом хвиль вітає
і злизує сліди у кожну мить.
Повітря мов кришталь дзвінкий – прозоре,
а вітерець обвіює чоло.
Щоденно миє берег Чорне море
вже сотні літ, віками так було…
І кожна хвиля, що спада під ноги,
несе заряд натхнення й відкриття.
Подальший шлях мій весь у волі Бога,
як віра у щасливе майбуття!
05.09.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805568
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.09.2018
автор: Олександр Мачула