Чому, душа моя, плачеш, чом сумуєш гірко?
Пішов козак на війноньку, лишив діток двійко.
Обійняв свою дружину, цілував синочка:
"Рости, сину, господарем, так рішив я, точка."
Цілував донечку любу, личко вмив сльозою:
"Будь же мамі за підтримку, бо я йду до строю.
Я іду в ряди ставати за нашу Вкраїну,
Бо приніс їй ворог хижий невтішну годину.
Розгулявся ворог клятий вільними степами,
Мушу землю боронити оцими руками."
"Прощай, батьку, чоловіче! Прощай, не барися!
З перемогою та з миром до нас повернися!"
05.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2018
автор: Валентина Ланевич