**
Садочки квітнуть ніжно, мило
Є щось гарніше на землі?
А за парканом свині-звірі
А за парканом люті пси
І де ж той, Боже, образ милий?
Велична правда, щирість мрій…?
Чи цей чиновник очмарілий,
Чи ненажерливий їх тхір?
Нові маєтки повставали:
Суддя злодюзі тьмарить дах
Ростуть садиби, мури, зали…
Ми ж відганяємо комах
Якесь мерзенне сьогодення
Посохлі саджанці – штирі
Немов луна зайшло знамення
Хто прагнув змін? – мовчать, німі…
Пани ж у котре побратались
Та їдуть далі на горбах
А поруч злидні об’єднались
Гуляють вітром по хатах
Ми ж по одинці, всі окремо –
Так легше гнутися панам?
Віддали віру Агасферам
І тихо, нишком по куткам
А там, за щільними дверима
Горлаті півні в курнику
Погрози сиплемо гнівливо
Даємо волю кулаку.
Спливає час, згасає воля
Все поросло – пусті жнива
Ми не готові, мало болі,
Чи втома спить у джерела?
Бажання гасне щось писати
За вітром віються слова
Та й недолугі, кострубаті
Або ж вологі – сіра мла
Немає сил, нема натхнення
Повзе бур’ян по смітнику
Йому байдужі одкровення
Думки бентежні про красу
А ми будуємо руїни
Або ж латаємо до дір
Оділи хакі, як мундири
Щось переможне тягне тхір… 040918
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805534
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: nтравень