Рокований на на коловерть - на смерть,
Забутий і занедбаний богами,
Не прощений ніким. Хоч круть, хоч верть,
Та вийдеш звідсіля вперед ногами.
Отож для чого множиш суще зло?
Навіщо ти доводиш безперервно,
Ніби у тебе семи п'ядь чоло,
Хоча насправді ти адепт Жуль Верна :
Ще досі віриш в долі вищий суд,
В якусь абстрактну справедливість,
Хоча насправді світ-дитя облуд,
Мінливість серць і душ мінливість.
Життя – то пастка, дзеркало криве:
Відображає все не так як є,
Левіафаном в клоччя розірве,
Усе що бли́зьке,любе і твоє.
Отож змирися з цим усим,
Бо світ – то послідовність зим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805465
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: Той,що воює з вітряками