саламандра пірнає у полум’я_
біла пудра холодного місяця
від осердя розходиться колами,
вперта муза пряде нісенітниці_
дика тиша_ мить знову на паузі_
сутінь глибша за прірву свідомості_
поволока на вицвілій райдужці /
зафіксований стан невагомості_
ядра атомів всесвіту лущаться,
індикатори хиби зашкалені_
темні плями з огидою струшуєш
з ряден пам’яті в чорних пропалинах_
саламандра пірнає у полум’я_
мерехтить щемно аура місяця_
музу здражнюєш дротом оголеним,
та рандомними римами біситься_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805438
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.09.2018
автор: Ки Ба 1