А ти не йди до осені, зажди!
Побудь у літі, що стікає медом.
Ще сонце гріє втомлені сади,
Ще ніч їх огортає срібним пледом
Із тисяч зір.
Ще котиться у вись
Вощана повня, наче камінь з пращі.
Не йди до осені, а краще помолись
За кожен день прийдешній і вчорашній.
Бо у минулім є своя канва,
Уся тобі відома до дрібниці.
Майбутнє від усіх Господь сховав,
Тобі його ще знати не годиться.
Живи в цю мить!
Хай буде все, як є!
Краплини літа позбирай у полі.
А восени, як вправний сомельє,
Налий у келих, і смакуй поволі.
02.09.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805423
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2018
автор: Мазур Наталя