ЗЕМЛЕ, ВИШИЙ НАМ ДОЛЮ

Доля  України  вишита  нитками
Вже  не  одну  тисячу  років.
Ясною  зорею,  чорними  хрестами,
Серед  веселкових  кольорів.

Вишили  тут  смуток  шляхта  і  татари,
Різними  хрестами  –  москалі.
Нашу  Україну  на  шматочки  рвали,
Бо  не  вистачало  їм  землі...

ГУЛАГи  Росії  вишиті,  як  пекло
З  зіркою  червоною  вгорі.
Але  й  в  Україні  небо  часто  меркло,
Із  голодоморами  в  вікні.

Але  воскресала  доля  України,
Як  за  руки  бралися  брати.
Заживали  рани,  зникли  десь  руїни
І  цвіли  посаджені  садки.

Ненько  моя  люба,    славна  Україно,  
Доля  в  тебе,  рідна,  не  легка.
Виший  трішки  щастя,  крапельку  любові,
Щоб  упізнавали  здалека.

Виший  синім  гори,  голубим  озера,
Золотистим  виший  пшениці.
Небо,  щоб  безхмарне,  нам  такого  треба,
З  чистою  водою  криниці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805365
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2018
автор: Віталій Назарук