Теплі зустрічі і розставання…
Жовтий обрій – замріяний лев.
Кожна осінь – це майже повстання,
Кольорове повстання дерев,
Крик барвистий прив’ялого цвіту,
На тенетах дзвінкої душі.
Кожна осінь – то заспане літо,
З парасолькою і у плащі,
Або гра в молодому тумані,
Так подібна до гри у квача?
Кожна осінь – то досвітки ранні,
До яких притулилась свіча,
Чи рогаті-рогаті діброви,
Надвесільна зажура беріз,
Обважніле весло Казанови,
Промінцем коронований лис.
Кожна осінь – сумна одіссея,
Під рінгтон залізничних доріг,
Полум`яні ноктюрни алеї,
Золотистого дощику сміх.
Кожна осінь – то люди красиві :
Або ти, або я, або ми?
Без годинників люди щасливі,
Що не вірять в прикмети зими…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805215
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Стяг