„Безвісти” пропавші
пасинки Росії…
Василечка десь під Псковом
Виростила мати…
Напувала ніжним словом,
Укладала спати…
Батько бачив лиш військовим,
Славою Росії…
Олександром Невським новим,
Гордістю Месії…
Та Кремлівський той Месія
Захворів Донбасом,-
Хоче зібрать - де не сіяв…
Василечка з часом
Вкрав у мами та й, - на лихо,-
У степи Донбасу!..
Видав зброю,- служі ліхо –
Відіш ету трасу!..
Вася відіт, Вася мєтіт
В чужі БеТе Ери…
Жалко, што ли хахлов етіх,-
Здесь адні бандери!..
Їдуть степом… Кров,- рікою,-
Розоряють Трою…
Вася!.. Мальчик!.. Што с тобою,-
Понік головою…
Без труни і кладовища,-
Ще один горбочок…
Степ… Пожари… Вітер свище,-
Псковича синочок
Тут знайшов хиренну долю,-
Посланець Месії…
Той крові попив уволю
Матінки - Росії…
Тепер нашої бажає,-
Та - не чекай мати...
Пскович Вася обживає
По чину палати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.09.2018
автор: Янош Бусел