О, Жінко, дзеркало мужчини,
Любові глас і долі хрест!
Ти – від зачаття й до загину
Добро у світ в собі несеш.
І хоч нелегка твоя ноша –
Ти не спиняєш хід епох.
Ти – мила, сонячна, хороша,
Одна ти – варта багатьох!
Мужчино, дзеркало Мадонни,
Тримаєш світ в своїх руках!
Міста будуєш і ікони
Малюєш, що живуть в віках.
Ти мир борониш від навали,
Ти сієш хліб і садиш ліс.
Аеропорти і причали
Тебе стрічають не без сліз.
Дитино, сонце, плід любові,
Живи, рости, цінуй батьків!
Не дай потьм’яніти скарбові
Й не стати вартим мідяків.
Плекай в собі іскринку щастя,
Не вір у силу фетиша,
Збирай нетлінного причастя,
Хай сонцем світиться душа!
Людино, Господа творіння,
Не оскверняй своє єство!
Плекай посіяне насіння,
Зросте із нього божество.
Не смій собі подібних гнути,
Братів найменших захисти.
Ти спробуй! Так й захочеш бути
І сам себе перерости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805047
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2018
автор: Шостацька Людмила