Казку літню сонце розлило

Весна  в  дібровах  відгаласувала,
І  казку  літню  сонце  розлило.
Запрацювало  на  лугах  село,
Щоб  сіна  запасти  у  сіновалах.

Тут  гублять  роси  ранки  сіроокі,
І  трави  мокрі  падають  до  ніг.
Покоси  розляглися  на  стерні,
І  краде  хмарка  дощова  їх  спокій.

Дзвенять  луги  –  то    коники  радіють  –
Вони  найкращі  в  світі  скрипалі.
А  може,  то  Всевишній  їм  звелів,
Щоби  з  людьми  були  також  при  ділі.

Про  щось  шепоче  річка  неглибока,
Вона  не  грає  з  ними  на  струні.
Петрів  батіг  поважно  засинів
У  чебрецях,  низьких,  розовобоких.

Гарцює  літо,  грається  вітрами,
На  фініші  –  іще  жаркі  жнива,
А  в  грудях  радість  тиха  ожива:
Комбайн  покіс  останній  підбирає!..
2.07.2015.

Ганна  Верес  (Лемиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804978
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.08.2018
автор: Ганна Верес