***
Це місто снів загублене... В нестямі
Блукаю тротуарами... Імла
Сліди стирає, змінює місцями
Бульвари та будинки... Замела
Зима снігами? Осінь листопадом?
Засипала до тебе всі шляхи!...
Вже ось весна!... Чи літо? І до саду
Ведеш мене платити за гріхи…
Ти тінь моя? Чи музи тихий поступ,
Яка шепоче ноти за плечем?
Зникає міражем дощем із воску,
Ураз по тілу спрагою тече
І гасне ця свіча... Свій час я втратив...
Можливо, ми зустрінемось колись...
Зізнайся, хто ти? Я рахую втрати...
Ти муза?!.. Ні? Прошу тебе, вернись!..
***
Я – тінь бажання… Я – туман ілюзій.
Фантом із найчарівнішого сну.
Реальною не може стати муза.
Я відчаєм кохання огорну.
Шукай тепер мій образ поміж літер,
У нотах неприборканих стихій.
Цілунок передасть від мене вітер.
До серця підповзе лукавий змій.
Тікай! Та ні… Спинися на хвилину!
Шепну тобі трагічну таїну.
Любитимеш мене одну до згину.
Являтися у снах я присягну.
Допий пітьму омани… Царство ночі
Затягне у тенета самоти.
Зникаю… та в імлі тобі шепочу:
«В моїй душі буремній – тільки ти…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2018
автор: Лілія Ніколаєнко