В лоні свої мами, слухала часами,
Бабусі мелодії душі.
Посміхалось личко, рухала руками,
Наче її музики хтось вчив.
Плакати не вміла, так тепер здається,
Замість сліз – мелодія була…
Всі гуртом раділи, як дитя сміється,
Посмішка трояндою цвіла.
Пальчики торкнулись клавіш піаніно
І почула звуки чарівні.
І тоді уперше пісню солов’їну
Слухала в відчиненім вікні.
Захотіла грати, бо душа співала,
Бо бабуся Музою була.
І в’язались ноти, ніби вишивала,
А онучка грала і росла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804964
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.08.2018
автор: Віталій Назарук