Квітують айстри на городі,
Пишаються в своїй красі.
Такій чарівності і вроді
Позаздрить можуть квіти всі.
Самотню грядку прикрашають,
Ніхто їй більше не мішає.
Ніщо й ніхто їй не тінить,
Лиш бабиного літа нить.
Метелик сів – краси набрався,
Напевно в квітку закохався.
Цілує, крильцями махає,
Та ще й на іншу зазіхає.
…А неповторність кольорів!
Неначе із казкових снів.
Айстри голівкам махають –
Це вони осінь так стрічають.
29.08.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804879
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.08.2018
автор: Валентина Рубан