Ти – моя зіронька! Бачиш, як ніч звеселилась,
Вже після того, як сонечко стомлене сіло.
Серце чекало, близькості прагнуло тіло,
Ти – появилась!
Ти – моя радість! Чуєш, як дзвоники дзвонять,
Ніби краплинки по срібленій річечці ллються
Це чорнобривці та мальви зі мною сміються,
Плеще долонями сонях!
Ти – моя ніжність! Здалеку легко торкнуся,
Де б ти не була – серце миттєво розтане,
А почуттів клубок полум’яний,
Аж задихнуся!
Ти – моя спрага! Поруч з тобою в дорозі
Йти по життю – це ніби джерельну водицю,
Пити і пити, та щоби досхочу напитись,
Не стане змоги!
Ти – моя пам'ять! Аж в позамісячнім краю,
Простір долаючи, зіроньку ясну і радість,
Ніжність безмежну і невтолену спрагу,
Тихо згадаю!
27.08.2018 16:22:10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2018
автор: dovgiy