Закрив би очі, щоб не бачити країну
Залиту кров`ю із прострілених грудей...
Вуста стулив би, щоб не крикнути від болю,
Почувши, вкотре, плач наляканих дітей.
Сховав ті квіти, що просочені сльозами,
Засипав яму, що очікує труну...
Сказав би тихо-тихо: Ой, не плачте мами,
Ми разом з вами, всі розділимо біду.
Зціпив би зуби сильно, щоб не проклинати,
Людей, що зброю підняли на наш народ.
Нестерпно жити нині…Та не час вмирати,
Допоки вберігає Україну Бог!
Створи Пресвята Діво най чудесне диво...
Зміни на милість, Боже, піднебесний гнів.
Хай сум розвіється, щоб серце вже не нило,
Не біля трун нехай лунає людський спів.
Нехай загояться всі рани України
І кара Божа оминає всіх і вся...
Забравши батька, а чи матір, у дитини -
На жаль, все рівно не скінчиться ця війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2018
автор: Ярослав Ланьо