Хто
за її капелюшком
ховається-криється?
Вигадав мрію,
та, певно, не знає й сама.
За віями-крилами
очі згубила,
пелюсткою губ приховала
слова у довершеній посмішці,
постаті першої леді.
За тим капелюшком
ховається-криється
Хто?
Не знає сама.
Двадцять п'ятий маршрут,
задній ряд, загрубілі сидіння.
Час до відправки
водій сигаретою міряє.
Є лиш вона,
розглядає екран,
вишкрябує спогади пальцями.
Глянцеві фото, міняються
тонами образи,
колір волосся, очей, модні пози
Та хто вона?
Знати б.
Лиш ці капелюшки -
незмінний
спадковості відгомін.
Мамині примхи,
повторення в доньці на втіху.
Все слухають, знають
(але не розкажуть),
більше, ніж ми,
ніж вона.
28.08.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2018
автор: Роман Глєбов