Коли прокидається місто
Й проміння торкається скла,
Підіймається, немов тісто,
Потреба твого тепла.
Ховаюсь під ковдру.
Вдаю, що я сплю.
Повторюю мантру,
По колу:
«Люблю!»
І ти так злегка посміхаєшся,
Даруєш обійми свої.
На кухні завариш нам каву.
На десерт – поцілунки гіркі.
І так би удвох назавжди.
І так би удвох до кінця.
Почекай, ще трішки, не йди.
Бо мить мовчання свята.
Допоки триває цей день,
Допоки триває життя,
Я хочу, щоб були «ми».
Я хочу, щоб була весна.
09.08.2018
© Богдан Кухта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2018
автор: Kukhta Bohdan