Я з острахом відповідаю на дзвінок... –
Неначе потрапляю в таємну свою мрію:
Тремтячими руками відкриваю важкий дверний замок... –
На мить від несподіванки перехопило дух... Очам своїм не вірю:
Стоїш переді мною ти... Такий коханий і близький...
Даруєш посмішку свою... в букеті білих квітів...
Мене так ніжно обіймаєш... Ховаєш в просторі руки...,
Щоб більш не краяв серце страшний безжальний вітер.
Береш і прихиляєш до грудей... Так ніжно й обережно водночас...
Міцніше все й міцніше з наступним кожним дотиком...
І ніби човен білокрилий, нехай злітає час у у небеса!
Ми будемо одне із одним, немов музичні світлі ноти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2018
автор: Searose