Манівцями душі, попри спротив комет
Крізь нечулих слів, непролазні хащі,
Я шукаю світ, що втрачає мене
Й зуміє витягти із брудної пащі.
І покладені дні на олтарі життя,
Відізвуться колись пустотою,
На шляху, де появиться оновлений я
Не буде часу, гризтись самотою.
Знаю важкі слова, наче камінь спада,
Тут поезії мало, все більше тут сльози.
В тім життя. Боротьба за оновленне я!
За просте життя, без загрози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804509
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2018
автор: Андрій Толіч