ЦЕ ТІЛЬКИ МИ ТАКІ

Земляки,  дорогі    українці,
Більш  такого  народу  нема.
Що  на  кожній  життєвій  сторінці,
Пише  кров’ю  свої  імена.

На  гербі  викарбовано    -  воля,
Поруч  з  плугом  тримаєш  меча.
Певно  в  тебе  прописана  доля,
Засторога    якась  на  плечах.

Нас  постійно  вбивали  й  морили,
Із  церков  поскидали  хрести.
Матюками  незнаними  крили,
В  ГУЛаги  заставляли  брести.

В    нас  забрали  святе  –  отаманів,
Потопили  найкращих  в  крові.
Напихали  брехнею  й  дурманом,
Щоб  росли  ми  глухі  і  німі.

Та  не  винищить  ворог  народу,
Ми,  як  Фенікс,  відродимось  знов.
Бо  шануємо  мир  і  свободу,
Ми  міняєм  війну  на  любов.

Пшениці  колоситися  будуть,
Нова  поросль  в  країні  росте.
Вже  не  змінять  в  нас  прапору  люди,
Незалежність  ми  маєм  на  те.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.08.2018
автор: Віталій Назарук