Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
БЫВАЕТ, ОСЛЕПИТ МЕНЯ КРАСА...
Бывает, ослепит меня краса.
Замру на миг, не вникнув, что за диво,-
Вот эти степи, небо и леса,
Все неподкупно, чисто и красиво,
И все, какой маршрут не избери,
Моё, и все зовется - Украина.
Судьба нетленна, высока. Путь длинный.
Остановись и с Богом говори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804275
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 24.08.2018
автор: Борисовна