Мені Господь дав долю солов"іну,
Чарівний голос дав Господь мені,
Щоб я співав про Неньку-Украіну,
Про рідну землю я складав пісні.
Степи широкі гори і долини,
Бурхливі води синього Дніпра
Про вас із мого серця пісня лине,
І серденько від щастя завмира.
Мене вела за руку доля в роси,
Я піднімавсь і падав знов і знов,
До крові ранив ноги моі босі,
І з тіла зраненого капала любов.
І сіялася зерном між каміння,
Сльозою зрошена любов моя цвіла,
І в Господа Святого провидінням,
Душа моя наповнена була.
Любов я п"ю немов медові роси,
Ридаю і співаю про любов,
Хоч сивина вплелася у волосся,
Та я життям наповнююся знов.
Господь мені дав дар людей любити,
І зцілювати рани й біль знімать,
Інакше я уже не вмію жити,
Як Дар Господній людям роздавать.
Ідіть і пийте той Грааль безцінний,
Що Сам Господь з Небес дає мені,
Приймайте зцілення, життю радійте,
Читайте моі вірші і пісні.
І далі буду я життю радіти,
Писати і співать моі пісні,
Коли Святий Господь на білім світі,
Таку вже доленьку подарував мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2018
автор: Амадей