ПРОХАННЯ ДО ВІТРУ

Розкажи  мені,  вітре,  ти  блукаєш  по  світу,
Чому  так  ми  живемо  на  найкращій  землі?
Невже  ми  безталанні,  чи  не  маємо  хисту,
Чи  не  ті,  може,  руки  в  нас  лежать  на  рулі?

Поспілкуйся  з  народом,  подивися  у  очі,
Може  в  нас  більш  злодіїв,  ніж  самих  роботяг?
Ми  ж  працюємо  чесно  і  удень  й  серед  ночі,
Чи  можливо  наш  поїзд  у  багнюці  застряг?

Ти  порадь,  може  треба,  нам  кермо  поміняти,
Чи  тих  вічних  злодіїв,  що  живуть,  де  кермо
І  яким,  скажу  чесно,  на  народ  наплювати,
Вони  нове  готують  для  народу  ярмо.

Піднімайся  народе,  встань  з  колін,  надоїло!
Нашу  землю  багату  треба  нам  берегти.
Серце  прагне  ще  волі,  душа  рветься  до  діла,
Та  проте  замість  щастя,  маєм  нові  хрести.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804128
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2018
автор: Віталій Назарук