Зорі вечорові ніжно поглядають,
Заховавшись в далі голубі.
Лиш вони єдині усі тайни знають.
Хочеш, розкажу про них Тобі?
Плавають холодні у глибокім небі,
І у душі заглядають нам.
Вони одні знають, що в житті нам треба,
Як розділить щастя пополам.
Нам воно зустрілось, ми ж не сподівались,
Це Всевишній кинув з висоти.
І з тих пір між нами відстані прослались,
Де ж знайти ту стежку, по якій іти?
Може Місяць з неба вкаже нам дорогу,
Чи зірки яскраві, що сіяють нам.
Ми за « своє» щастя, подякуєм Богу.
А що далі буде - Він вирішить сам.
22.08.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2018
автор: Валентина Рубан