Чом дорожнії майстри
Як ями латають
Бодай одну десь-не-десь
Яму залишають.
Чи смола якраз скінчиться,
Чи совість згубили,
Та багато тим біди
Вони наробили.
Постраждав через ті ями
І Петро Матина,
Коли їхав із жінкою
В Львів на іменини.
Спізнювались, як завжди
І дружина Люба
Малювала під час їзди
Вії, нігті й губи.
А Петро "летів", неначе
Куля з самопала,
Бо дорога була файна,
Та й горілка ждала.
І тут підленько десь взялась
Посеред асфальту
Така яма глубоченна,
Немов від гармати.
Жінка якраз помадою
Губи малювала
І від поштовху лице
Нею обписала .
Як побачив Петро її
Лице, як малину,
То подумав , що то кров'ю
Залило дружину.
Він машину зупинив,
Кинувся до жінки,
Та вона його штовхнула
Й закричала дзвінко:
-Та із тебе такий шофер,
Як із кота льотчик!..
Та ту яму сліпий б ввидів
Навіть серед ночі!..
Терли шматами помаду
На лиці дружини,
Не жаліючи горілки,
Пива та бензину.
Але що лиш не робили-
Не допомогало,
Лише стала, як буряк
І шкіра злізала.
Тому мусіли в рідні
Вони вибачатись
І додому неохоче
Злющі повертатись.
Отак вони через яму
Втратили гостину,
А не один покалічивсь
Та побив машину,
Через те, що в дорожників
Звичка дурновата -
Не всі ями на дорогах
Повністю латати.
21.8.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2018
автор: тарпик