Немає на небі сонця,
Лиш де -не -де, ходять хмари.
В зажурі схилився сонях,
Стоїть, моя якась примара.
І вітер кудись подався,
Збиваючи ранню росу.
Один лише спомин зостався,
Що вплівся в вербову косу.
Та тиша… така тривожна,
Мов серця струну займає.
І навіть, радіти не можна,
Як близько тепла немає.
20.08.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803961
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Валентина Рубан