БУДЬМО ЛЮДЬМИ

Мабуть,  ще  людство  дуже  молоде.
Бо  скільки  б  ми  не  загинали  пальці,  –
XX  вік!  –  а  й  досі  де-не-де
трапляються  іще  неандертальці.

Подивишся:  і  що  воно  таке?
Не  допоможе  й  двоопукла  лінза.
Здається  ж,  люди,  все  у  них  людське,
але  душа  ще  з  дерева  не  злізла.
                                                                                       Ліна  Василівна  Костенко

Василівно,  голубонько,  Ви  наша,
Читаю  і  дивлюся  навкруги.
От  Вам  би  булаву,  щоб  Ви  -  Гетьманша,
Тоді  б  напевно  зникли  вороги.

Бо  Ваше  слово  –  це  для  чорта  ладан,
Окремі  з  них  гостріші  за  меча.
Бояться  в  міністерствах  їх  і  в  радах,
Окремим  –  це  опора  для  плеча.

Вам  довгих  літ,  щоб  кожне  слово  –  куля…
Ми  ж  прозрівали  і  були  людьми.
Щоб  довго  ще  кувала  Вам  зозуля,
Щоб  скоро  ми  позбавилися  тьми.

Щоб  не  водились  в  нас  неандертальці,
Із  мудрим  людом  йшли  до  перемог.
Щоб  до  Хреста  складали  в  троє  пальці
І  був  над  нами  України  Бог.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803887
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Віталій Назарук