Не пиши так часто, що сумуєш,
Краще уночі приходь в мій сон, -
Разом ми забудемо минуле
З дотиком закоханих долонь .
Не проси пробачення щоразу -
Поки долетять твої слова
Я уже забуду про образу,
Аби лиш любов була жива…
Ти не обіцяй казкових замків,
Знаю, - стануть пусткою вони.
Подаруй себе ти до останку
І мене в любові не вини.
Бо й сама я знаю – винувата,
Що люблю тебе без вороття.
І нема мені від цього ради,
Бо ти - мука й ти - моє життя.
28.05.2018
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803712
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.08.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська