Буденність спілкуваннь,
Зумовлена з потреби
Досягнення мети
Всіх ініціатив
Майстерність маскуваннь
Негоди в чисте небо,
Всіх ставлень "я" до "ти"
Складний інфінітив...
Застиглість почуттів
За черствими серцями,
А в совісті цеглин
Червоних — ніx...я!
Там стінами збілів
І віє холодами
Мій вітряковий млин,
З яким воюю я
Приспів
Я знаю звідки він
З'являється — той гонор,
Що в моїй голові
Наробить сотні дір...
Бо я — адреналін,
Енергетичний донор,
Тому мене завжди
Знайде котрийсь вампір.
***
Я кожен ранок йду
Мінять життя на краще,
Та плани ті поснуть
Після полудня знов.
Сам в себе час краду
Для себе ж роблю важче,
Ніяк не осягну
Основи всіх основ...
***
Ми лишили себе
Для себе ж наодинці,
Прибивши до дверей
Лиш видимість спільнот...
Та щось в душі шкребе,
Змикає у клітинці,
Знов прагнем до людей!
Чи то до їх чеснот?..
Приспів
Я знаю звідки він
З'являється — той гонор,
Що в моїй голові
Наробить сотні дір...
Бо я — адреналін,
Енергетичний донор,
Тому мене завжди
Шукає мій вампір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803566
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 18.08.2018
автор: Ніколя Петрович