Вмираю

Присмак  заліза  в  роті,
той,  хто  не  за,  а  проти;
не  люди  в  метро,  а  шпроти  —
до  смерті  будуть  колоти…

Цінники  майже  повсюди  —
кожну  мить  продаються  люди…
За  слово,  за  славу,  за  гроші  —
і,  звісно  ж,  усі  —  «хороші»…

і,  звісно  ж,  кожен  все  знає…
Далеко  до  вашого  «раю»,
хворобливе  ходіння  по  краю,  
Ти  живеш,  ну  а  я  —  вмираю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803340
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.08.2018
автор: Miha_Poetry