Нічка примостилась за вікном спочити,
І тихенько в шибку поглядає.
Хто мені підкаже, як же далі жити,
Коли думка все до Нього відлітає.
Горнеться, невтомна, близенько – близенько,
І назад не хоче повертатись.
Не знаходить місця зболене серденько,
Як же тільки важко забуватись.
Те, до чого прагло і душа і тіло,
До кого летіла, не знаючи меж.
Чому так нестерпно до Тебе схотілось,
Думаю, до мене і Ти линеш теж…
Нічка примостилась, тихо спочиває,
Заглядає сумно у моє вікно.
Лише ми з Тобою знаєм, що чекаєм,
Те, що собі вимріяли вже давним - давно.
15.08.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: Валентина Рубан