Мій світ весь зроблений з кришталю,
Мороз покрив усе у лід,
Звучали сльози там в печалі,
Тернистим був і кожен слід,
До мене сонце не віталось,
Чумацький шлях пішов в імлу,
В жахіття дні всі обертались,
Ось так побачила пітьму.
Кричали дико чорні круки,
І ткали пастку павуки,
Вони скували мої руки,
Не було сенсу більш ідти.
І так минали дні за днями,
Кайдани вічність принесла,
Поклала їх вже біля брами,
Я майже в них уже була.
Та доля ніжно посміхнулась,
Тебе за руку привела,
В кохання щире обернулась,
І разом з нами зажила.
Зламав безжально темні стіни,
І зорі в казку запустив,
З тобою стали теплі зими,
Ти мої рани всі закрив.
Із нами райдуга зосталась,
Сади розквітли враз, за мить,
Щасливі там ми щиро стали,
І пісня радості дзвенить.
Неначе ангел рай будуєш,
Словами серце розтопив,
І кожен день мене чаруєш,
Тепер живу я серед див.
Проміння ти вплітаєш в коси,
Стежинки квітами покрив,
Солодкі стали наші роси,
Ти двері сонечку відкрив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2018
автор: Galkka2