Надвечіря над озером

Зложило  сонце  спеконосні  крила.
Задихав  легше  старець-ліс  і  луг.  
Нарешті  тиша  озеро  накрила.
Човни  зійшлися  на  нічліг  у    круг.    

Лиш  цвіркунам  чогось  не  до  спочинку,
Співають  дружно  й  гучно  у  траві.
На  плечі  небо  кинуло  хустинку.  
Тримає  зорі    ніч  у  рукаві,  

Ось  зараз  стане  жваво  розкидати
Над  лісом,  лугом,  синім    озерцем.
У  сон  пірнуть  дорослі,  діти,  хати.  
Лиш  місяць  зорям  виставить  лице.
14.0818

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803156
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.08.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)