ГРОЗА ВЕСНИ
А ти був мені ні чоловіком, ні другом...
Я грала роль, що живу із тобою у парі,
І день за днем все йшло по кругу...
За що мені таке життя –Небесна Кара.
Привів ,до вінця ...подарував золоту обручку,
В паспорті ,в комуні поставили штамп. Oт і все-
Ні любові, ні розмови, довів мене до ручки...
На людях, я усміхалась, що життя золоте.
Заради сина, терпіла щоденні причуди...
Гроза весни, нас розділила на два береги,
Ти підтакував, брехні,-людським пересудам-
Я втомилась, жити від очманілої хули.
Ти ніколи, не постояв за мене у житті...
На землі, я не жила ,а існувала увесь час,
як невинна діва, монашка закута у журі.
була заручницею, –недолі, яка труїла нас...
Я не мала земної радості добра і щастя,
Несла свій хрест..., думала що змінися ти...
Ні матеріально, ні духовно ...моє ,ти нещастя-
По волі у не долю ,загнала себе у пекло журби,
Ми із тобою, різні за характером ,думками...
Ти плив ,проти течії–на захід, я на Схід...
будь здоров !,я лечу у світи за журавлями.
щоб підтримати старих батьків і вчити дитя.
Доля, розставила карти ,все на свої місця...
Ми із тобою, розійшлись, як у морі кораблі...
Прощай!я нічого тобі не винна ....це моє життя,
І під команду фас ,не виконую забаганки твої.
Твоєму божевіллю ,я не рабиня, і не слуга ...
Кожен має право на крихту щастя і добро,
Краще жити у пустині ,без води, хліба –одна-
А не витрачати, цінний час ,для кого ти є.-ніхто .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2018
автор: Чайківчанка