і день і ніч
впокоєна печаль
дещиця сонця неозора вічність
в очах твоїх виблискує кришталь
блакиттю сяє бризкає у вічі
коли в отій небесній глибині
мої роки й тривоги потонули
відчув нарешті - суджено мені
спалити в цьому синьому вогні
старе мов цур ́я зношене минуле
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2018
автор: Хлопан Володимир (slon)