Прибій…

                                 Про  все...  Очима  поета...

Берізки  білі...  Гай  осінній...Тиша..
І  я,-  мов  в  господньому  Раю-
На  моховому  килимі...  Колише
Прибій  кохання  душеньку  мою!..
   
Він  -  поруч...Та  два  кошики...Все    -  білі...
Осіння  тиша...Килим...Дві  руки...
Давно  жадані...Сильні...Ніжні...Вмілі...
Стрімким  стає  казковий  плин  ріки!..

Я  як  ніколи  ніжна..  Меркнуть  далі,-
Лиш  тебе  бачу...  Очі..  Губи..  Там..
Душа  співає..  Вже  корюсь  навалі!..
Цілункам..  Нізі..  Вмілим  цим  рукам!..

Зіниці..  Дотик!..  Спалахнула!.  Тану..
Жарку  долоню  взяв  до  своїх  рук...
Несе..  Не  відчувала  ще  я  стану
Чуття  такого...  Цих  любовних  мук!!.

Тремчу..  Цілую..  Голова  йде  кругом!!.
Не  можу  вже..  Як  солодко!!.  Ти,-  мій!!!
Звилась!.  Коханцем  став  для  мене  з  друга!..
Вирують  хвилі!!..  Нас  несе  прибій!!!

Берізки  білі...  Гай  осінній...Тиша..
І  я,-  мов  в  господньому  Раю-
На  моховому  килимі...  Колише
Прибій  кохання  душеньку  мою!!.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803061
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.08.2018
автор: Янош Бусел