Між кам’яних стовпів і шпиць,
Посеред кам’янистих скель.
Гордо розправив свою спину
Сидів задуманий орел.
Він був царем. Він був володар.
І довго він сидів на троні.
У нього погляд мудрий, бо ж господар,
Та сивина заплуталась у скроні.
А збоку нього сидів гриф
І випромінював усмішку.
Єхидно так, зловіще, ницо.
Він теж займав там своє місце.
Він їв недоїдки царя,
Коли закінчувалось свято.
У той момент він, був, як цар
В дві щоки намина завзято.
Одного разу сталася біда.
Страшна посуха сталася в пустелі.
Навколо висохла уся вода.
Усі тварини повтікали з скелі.
В орлів постало враз питання.
Не було їжі і води.
Настало в них голодування
І виживали як могли.
І сталось горе у пустелі,
Що щастям було для орлів.
Грифа притиснули до скелі.
Клан пообідав, клан поїв.
© В. Загрійчук 28.02.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803035
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 14.08.2018
автор: Володимир Загрійчук