Десь далеко на півдні ґелґочуть баклани.
Тріумфально крокує за аркою арка.
Та у мене на кухні не гірші Балкани.
В ній три панни живуть: «гречка», «турка», «болгарка».
Кашу й каву зрання розбавляють ремонти.
Три «корейки» щодня – торба, м’ясо і морква.
Тільки з ними немає коли церемонитись:
час ковтає доба, хаотична, аморфна.
Перекушую нашвидкуруч і штовхаю
в торбу «чешки», «в’єтнамки», «панамку», «китайку».
Дефілюю, мов денді, базарним Шанхаєм
і складаю дівчат у торбину картату.
Там, на площі центральній відгоцаю «польку»,
трьох місцевих відгоцаю в «американку».
А затим «піднебесним» роздам по смаколику:
соковиту «угорку», достиглу на ґанку.
Достобіса колись накосила «іспанка»,
мов «литовка» – і в нашій і в вашій сторонці.
Безпідставна, панове, однак, ваша паніка:
всі сливки їстівні, в них... ну максимум – стронцій.
Що шанхаї супроти рідненького міста?
Під «канадку» підстрижений, пирсну в криївку.
Хоч у чомусь нагадую нонконформіста*:
пригортаю до серця лише українку!
© Сашко Обрій.
* нонконформізм — незгода, неприйняття або критичне сприйняття норм, цінностей, цілей, панівних у конкретній групі в конкретному суспільстві.
фотографія: Руслан Трач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802975
Рубрика:
дата надходження 13.08.2018
автор: Олександр Обрій