Вдихаю парфуми прийдешнього дня,
І благість розходиться тілом.
На стежці, де вчора жовтіла стерня,
Трава виграє хлорофілом.
Вимацую простір очима душі –
Клекоче, пахтить, голубиться.
Танцюють бджілки на пахучім кущі,
Жоржини витягують лиця.
Хвилюється річка, мов юне дівча,
Сад, сонцем упившись, хмеліє.
І віра у краще життя, мов свіча
В Святвечір, вогнем пломеніє.
Не сміє прекрасне летіти у вир!
Війна має канути в Лету.
Любов - народити від гідності мир,
Наповнити щастям планету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)