Ніч повільно стікає з небес.
Місяць срібло розсипав по вулицях.
В серці знову неспокій воскрес.
Почалася жахлива безсонниця.
Засинає містечко моє.
У обіймах морфея околиці.
Туга спати мені не дає.
Я дивлюся на темні віконниці.
У затишних кімнатах своїх
Після праці, мов бджоли у вуликах,
Сплять людей нескінченні рої.
Пролітають автівки по вулицях.
Я ловлю кожний шорох нічний.
Це безсоння таке надокучливе.
Навіть місяця серпик тонкий
Не вгамує страждання пекучого.
Ніч триває. Горять ліхтарі.
Світлофори моргають очицями.
Знахабніло дзижчать комарі
І лоскочуть, негідники, крильцями.
Занявчав наполоханий кіт
І з-за рогу стривожено визирнув.
Ресторан, що навпроти воріт,
Запізнілу компанію виплюнув.
Я не можу заснути ніяк.
Закружляли думки каруселями.
Чи знайду я в цій нОчі маяк,
Чи блукатиму млистими скелями?
Місяць раптом за хмарою зник.
Зарум”янилось небо зірницею.
Над рікою туману рушник
Обернувся химерною птицею.
Розвидняється. Групи людей
Розтікаються містом струмочками.
А думки мої, повні страстей,
Ніч забрала, згорнувши клубочками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802842
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.08.2018
автор: Leskiv