Глядить у душу небо синім оком… (переклад)

Глядить  у  душу  небо  синім  оком...  (переклад)

Глядить  у  душу  небо  синім  оком,
Туманів  сизих  над  землею  сто  ватаг…
Умить  тонкий  промінчик  ненароком
Торкнувсь  мене,  мов  загадковий  маг…

І  знову  мжичка  кропить  сиві  гори,
Пропав  пташок  горластих    переспів…
Стискають  небо  хмар  холодні  шори
І  крає  тишу  піднебесний  гнів.

Усі  ми  грішні  у  своїх  жаданнях,
Тепла  волієм  та  ідуть  дощі…
І  хори  дум  в  безплідних  намаганнях
Шукають  парасолі  і  плащі…



Глядит  мне  в  душу  небо  синим  оком...

Глядит  мне  в  душу  небо  синим  оком,
Седой  туман  окутал  томный  шаг...
А  тонкий  солнца  лучик  ненароком,
Коснулся  тёплым  блеском  будто  маг.

И  снова  дождь  кропит  немые  горы!
Не  слышен  птиц  уютный  перепев...
Сжимают  небо  туч  холодных  шоры,
И  разрывает  тишь  небесный  гнев.

Грешны,  увы,  в  своих  желаньях  бренных:
Хотим  тепла,  а  в  душу  льют  дожди!
И  мыслей  хор  бесплодных,  и  нетленных
Лишь  вторит  небу  —  просто  подожди!

м.  Будва,  Наталія  Калиновська.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802825
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2018
автор: Наталі Калиновська