В гаю замовкли солов’ї,
Вітри у сни сховалися…
Спить ніч липнева на селі.
Ми ж у саду… кохалися.
Дивився місяць ізгори
І зорі милувалися,
Як ми тривожної пори
Невміло цілувалися.
І яблуневий сад принишк,
Навколо тихо й росяно…
– Люблю, – твій голос ледь зронив.
А місяць грався косами.
Пустунчик-липень насміхавсь,
Хоч був і зачарований,
Та зрозумів: нема гріха
Для тих, хто так закоханий.
7.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2018
автор: Ганна Верес