Земля Чернігівська – колиска України

Земля  Чернігівська  –  колиска  України…
Несу  в  долонях  їй  свою  любов.
Це  край  верби,  барвінку  і  калини.
За  нього  сотні  раз  лилася  кров.
Палили  нас  і  різали,  й  топтали
Монголи,  дикі  половці  й  Литва.
Козацька  знать  уперше  тут  повстала,
Хоч  поплатилась  за  свої  слова.
Полуботок,  Мазепа,  Скоропадський  –
Козацьких  днів  і  слава,  і  печаль  –
Гетьманом  кожен  був  із  них  і  батьком…
Хіба  можливо  їх  не  величать!

Не  одного  гетьмана  у  холодний
Сибір  заслали,  щоби  залякать.
Ті  ж,  муки  приміряючи  Господні,
Присягу  не  зганьбили  козака.
Батурин  спалено,  а  з  ним  –  козацькі  душі…
Здавалося,  сам  Бог  ридав  згори.
Чи  можна,  це  згадавши,  буть  байдужим,
Пробачить  смерть  жінок  і  дітвори?

Пройшли  віки…  Їх  не  зібрати  в  жмені…
Підставив  небу  плечі  чорний  жертвам  хрест.
Тисячооко  дивиться  на  мене
Й  на  схід  показує  його  уявний  перст:
Поглянь,  мовляв,  яка  краса  навколо,
Зайди  в  козацьку  церкву,  помолись
За  тих,  котрі  не  вернуться  ніколи,
За  тих,  кого  замучили  колись…

Довкола  річка.  Голубіють  хвилі…
Тоді  були  червоними  вони.
Це  в  них  зарізані  тоді  знайшли  могили
Діди,  жінки  і  діти  без  вини.
І  знову  ллється  наша  кров  на  сході
(Москва  на  цей  раз  косить  наш  Донбас)…
Вона  є  катом  для  мого  народу
Та  всіх  уже  не  знищити  їй  нас!
4.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802289
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Ганна Верес