Якось зійшли з високої гори, поспілкуватися, не дивлячись на хмарність, схожі були, неначе дві сестри, безкарність й співрозмовниця бездарність! Ногу на ногу закидали вдвох, була у них відчутна солідарність, кидала слово, як в стіну горох, і вихвалялася талантами бездарність! Пили фірмовий дорогий напій, в усьому відчувалась «елітарність», про виграний в суді «складний двобій», зухвало розпиналася безкарність! Розцілувалися й пішли у світ брехні, відчутна в їх логічності примарність, реалії звичайні та сумні, долі вершать безкарність та бездарність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2018
автор: Олег Князь